Image

Голобородько VS Зеленський: На чий бік має стати Україна у скандалі у США

Не в Трампі справа. Хто насправді винен в тому, що Зеленському доводиться сідати на шпагат між демократами і республіканцями.

У Washington Post написали, що Трамп хоче змусити Зеленського допомогти йому переобратися на виборах. Ця стаття стала початком гучного скандалу у США, у центрі якого знову опинилась Україна. Чи тиснув президент США на главу української держави? На чию сторону повинна стати Україна у війні між американськими демократами й республіканцями? Про це і не тільки – читайте далі.

Як на мене, цей черговий скандал яскраво продемонстрував світові, що держави укотре використали Україну у своїх інтересах. Далеко на вперше Україна опиняється у центрі внутрішньополітичного американського скандалу. Саме це і формує загальне враження про нашу країну, як корумповану, неофеодальну державу третього світу, що залежить від волі сильних гравців. Та ми й самі, чесно кажучи, це розуміємо, навіть сміємось з цього.

Я приведу вам лише декілька прикладів, які чудово ілюструють роль України. У розпал президентської передвиборчої кампанії у США 2016 року, народний депутат України Сергій Лещенко і група журналістів публікують частину так званої "Амбарної книги Януковича". У документі показана чорна бухгалтерія "Партії регіонів": кому і скільки грошей платили.

Автор публікації хотів викрити вплив корупції на політичне життя. Проте серед купи імен, яким платили регіонали, був і Пол Манафорт. На момент оприлюднення тих документів він був головою передвиборчого штабу Дональда Трампа. Звісно, гроші були нелегальними, і податків з них ніхто не платив. Після цього Манафорта звільнили.

А коли українські політики почали говорити, що є прихильниками Гіларі Клінтон, то важко було не звинуватити Україну у підтримці опонента Трампа. Хоча навряд чи Сергій Лещенко мав такий намір. Зрештою українська влада неодноразова демонструвала підтримку Гіларі, а українські олігархи навіть фінансували її передвиборчу кампанію. Тож, перемога Трампа стала для української політичної еліти неприємним сюрпризом.

Ще один гучний скандал розпочався після заяви українського Генерального прокурора. Тоді Луценко звинуватив посла США в Україні Марію Йованич у втручанні у наші внутрішні справи.

Луценко вирішив, що українська прокуратура повинна відкрити кримінальне провадження і розглянути правильність використання американським посольством своїх грошей.

Він вирішив, що гроші, які американці виділили активістам-антикорупціонерам на реформу української прокуратури, треба було дати самій прокуратурі. І почав тягати активістів на допити. Звісно, посол США повідомили, що гроші витрачаються правильно, як і планувалось. А допити погано впливають на репутацію ні у чому не винних людей. У цьому ж інтерв'ю сам Луценко визнав, що кримінальне провадження було безпідставним.

Після звинувачень у втручанні у внутрішні справи України, посол Сполучених Штатів була відкликана. Натомість Генеральний прокурор, який своїми ж словами спростував те, що наговорив, залишився працювати. І це ще одна ситуація, яка не найкращим чином вплинула на відносини між Україною і США.

І ось нарешті історія з Байденом. Про яку весь світ заговорив цього місяця. Навесні 2016 року віцепрезидент США у спілкуванні з українським президентом сказав: "Ми вам не даємо мільярда доларів. Я сказав, я їду через шість годин і, якщо ваш Генпрокурор не звільнений до того часу, ви не отримаєте грошей".

Тодішній Генпрокурор України був звільнений. А Байден цю розмову переповів за два роки. І це очевидно почали розцінювати, як втручання у внутрішні справи України. А історія набрала зовсім неочікуваного забарвлення. Тепер вже сам Віктор Шокін вирішив скористатись моментом.

Колишній прокурор натякнув, що звільнили його через те, що він відкрив справу проти компанії Burizma, у топменеджменті якої працював син віцепрезидента США Хантер Байден.

Тобто, його звільнили не через відсутність зміну у прокуратурі, не через завалені корупційні справи, не через втрачені можливості повернути крадені мільярди біглих регіоналів. Адже саме такими були вимоги до України. І після їх виконання – ми мали б отримати гроші від Штатів. Ні, все це не має значення.

Питання, за його версією, було у кримінальному провадженні, в якому фігурувала компанія, в якій працював син Байдена. Ну, звісно, хто б сумнівався. І розказати про це Шокін вирішив навесні 2019 року. Через три роки після подій. У момент складання повноважень Порошенком. І напередодні виборів у США, де Байден – це кандидат від демократів.

Так, до компанії Burizma, в якій працював Байден молодший, є багато питань. Хоча б тому, що належить вона колишньому міністру екології часів Януковича – Миколі Золочевському. Коли інформація про місце роботи сина віцепрезидента США з'явилась у The New York Times – це був справді скандал. Але без результатів розслідування у США нікого не можуть звинуватити у корупції.

Саме цього розслідування і просить президент США у свого українського колеги. І все було б нічого. Але в Америці ось-ось розпочнеться передвиборча кампанія. У ній Трамп і Байден – претенденти на місце президента. І використання владних повноважень у політичних цілях у США ну аж дуже не вітається.

Звісно, демократи прагнуть використати цю історію на свою користь, але це їх внутрішня політика. А Україна знову мусить сідати на шпагат між двома політичними силами Америки. Щоб гарантувати собі підтримку Штатів незалежно від результатів виборів.

А, можливо, не мусить? Можливо, все ж таки причина таких проблем не в Америці? Можливо, ми щось робимо не так? Фрагмент "Амбарної книги Януковича" був опублікований тільки у 2016 році. А саму книгу заступник голови СБУ водночас передав до НАБУ. Де вона знаходилась попередні два роки? Врешті, які результати розслідування? Адже навіть після 2016 року пройшло ще три. У цьому документі прямо прописані суми й отримувачі цих грошей, очевидно, що податки не платив ніхто. Чому Манафорт у Штатах сидить, а наші "манафорти" гуляють на свободі? А, можливо, і далі займають пости й посади.

Можливо, якби генпрокурор Луценко замість того, щоб ганятись за активістами, які з усіх сил змушували його робити реформи, займався, власне, цими реформами, то і не треба було б послу США йому пояснювати, як має працювати прокуратура у цивілізованій країні. І відносини між Україною і Штатами були б очевидно кращі.

Ну, і врешті-решт, якби справи колишніх регіоналів, міністрів-втікачів були розслідувані, якби українська влада виконувала свої зобов'язання у проведенні реформ, можливо, Байден би й не був змушений вимагати звільнення Шокіна в обмін на фінансову допомогу США? А Зеленський зараз не мав би показувати дивовижну гнучкість акробата, викручуючись між демократами й республіканцями.

"Україна об'єкт міжнародних відносин, ми нічого не вирішуємо, на нас усі тиснуть і впливають", – кажуть політики. "Ми мусимо стати суб'єктом і зайняти позицію", – кажуть експерти. А, можливо, варто просто у середині країни розібратись? Проблема не у тому, як виправдатись, а у тому, що ми робимо не так, що треба постійно виправдовуватись?", – питаю я.

Навести врешті-решт лад у прокуратурі, поліції, СБУ, НАЗК. Нарешті почати розслідувати корупційні справи, та проводити реформи. Коли державний апарат нарешті почне працювати нормально – не доведеться червоніти перед партнерами й думати, як би його в чергове викрутись з незручного становища, в яке ми самі себе і загнали. Нова влада декларує, що вони будуть усе це робити, обіцяють все виправити. А чи справді їх слова відповідають дійсності, я Антон Голобородько, розповідаю вам щотижня.

Вибір редактора

Image

Україна та МВФ досягли домовленості щодо нової програми співпраці

Президент України Володимир Зеленський поспілкувався телефоном з директором-розпорядником Міжнародного валютного фонду Крісталіною Георгієвою. Глава держави розп

Підписатись

Підпишись якщо хочеш отримувати самі популярні та свіжі новини на свою пошту. Тільки саме популярне та актуальне.