Image

Як військові привертають увагу до своїх проблем: приклад мінера мосту в Києві та інших

На 6 році війни наша країна має 372 тисячі ветеранів російсько-української війни. І багато хто з них потребує психологічної підтримки. Психологічна реабілітація входить до переліку соціальних послуг, які Україна гарантує ветеранам та учасникам бойових дій на Донбасі. Проте в реальності відповідальність за психологічну реабілітацію лежить на самому ветерані.

Ввечері 18 вересня в ЗМІ з’явилась інформація, що хтось погрожує підірвати міст "Метро". Писали, що посеред мосту зупинився автомобіль Opel, водій якого був озброєний карабіном та нібито зробив декілька пострілів у повітря.

Пізніше повідомили, що чоловік на мосту – це 42-річний кримчанин Олексій Белько, старший сержант, ветеран АТО, який служив у ССО, а згодом перевівся у тил та служив у Броварах. Його звільнили за те, що він самовільно залишив військову частину. Свою відсутність військовий пояснив необхідністю "вирішити власні побутові проблеми".

За декілька годин "мінера" затримали. Супротиву він не чинив, майже одразу стало відомо, що ніякої вибухівки при собі він не мав. Пізніше повідомили, що жодних вимог Олексій Белько не висував – тільки хотів привернути увагу до себе та своїх проблем.

Очільниця Міністерства у справах ветеранів і тимчасово окупованих територій Оксана Коляда заявила, що відомство супроводжуватимете справу військовослужбовця та надаватиме всіляку допомогу, у тому числі психологічну та правову.

Через декілька днів після інциденту відбулось засідання суду по справі Белька. Про готовність поручитися за екс-військового заявили міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, народний депутат Яна Зінкевич та очільник Департаменту КОРД Нацполіції Микола Путій.

Звинувачення в підготовці теракту поліція не висунула, тільки підозри за хуліганство та неправдиве повідомлення про мінування. Бельку обрано запобіжний захід у вигляді тримання під арештом на термін у 60 діб. Зінкевич розповіла, що після звільнення зі служби він фактично не мав коштів на харчування та житло, близько тижня жив у машині на заправках та намагався знайти роботу.

При цьому в проблемах працевлаштування, забезпечення житлом для ветеранів та надання психологічної допомоги Україна на одинока.

У Сполучених Штатах близько 18 мільйонів ветеранів. А система адаптації військовослужбовців до цивільного життя бере свій початок ще з часів Другої світової війни, з 1944 року. Тоді був прийнятий відповідний закон, згідно якого військовослужбовцям при звільненні пропонується отримати освіту на рівні коледжу та отримувати допомогу протягом одного року після звільнення.

Із початком війн в Іраку та Афганістані потреба в кількості фахівців з надання психологічної підтримки військовослужбовцям різко зросла. З цією метою Міністерство зі справ ветеранів починаючи з 2001 року майже вдвічі збільшило бюджет, кошти якого були спрямовані на подолання цієї проблеми.

За даними міністерства оборони США, тільки 57% людей, які брали участь у військових діях, можуть далі нормально продовжувати службу. І справа тут не лише у фізичних пораненнях – більшість з них не готові до нової війни психологічно.

За даними Пентагону, в 2012 році наклали на себе руки 349 американських військовослужбовців, тоді як жертвами військових діях в Афганістані стали 237 осіб. Дані Міністерства у справах ветеранів говорять про те, що в США кожен день здійснюють самогубства близько 20 колишніх військовослужбовців.

Імовірність смерті від самогубств серед ветеранів в два рази вище, ніж в середньому у інших громадян. У 2018 році Дональд Трамп підписав розпорядження, відповідно до якого ветеранам необхідно надавати психологічну допомогу протягом, як мінімум одного року після демобілізації.  Психологічна допомога – тільки один сегмент допомоги, який Міністерство у справах ветеранів США надає колишнім і діючим військовослужбовцям.

Бюджет американського мінвету складає понад 200 мільярдів доларів, а в минулому році ця цифра дорівнювала 186,5 мільярдів доларів. Для порівняння бюджет міноборони США склав 716 мільярдів доларів.

В Україні ситуація дещо інша. Війська з Афганістану вивели 30 років тому. У тій війні, за різними даними, брали участь близько 160 тисяч українців. І наша держава досі щороку виділяє 200 мільйонів гривень на придбання житла учасникам воєн на території інших держав.

В Україні функціонує мережа госпіталів ветеранів війни, де демобілізовані учасники АТО/ООС можуть пройти реабілітацію – медичну, фізичну та психологічну. До мережі входять регіональні реабілітаційні центри, куди можна звернутися за місцем проживання. І також заклади, які підпорядковані МОЗ України.

В 2017 році була видана постанова Кабміну, якою затверджено Порядок проведення психологічної реабілітації учасників антитерористичної операції та постраждалих учасників Революції Гідності

Ветеран має сам обрати заклад, потім укласти договір із управлінням соцзахисту. Йому відшкодовується надання послуг із психологічної реабілітації, витрати на оплату проїзду, проживання та харчування в умовах стаціонару. В грудні 2018 року Кабінет міністрів затвердив цільову програму з фізичної, медичної, психологічної реабілітації і соціальної та професійної реадаптації до 2022 року. 

Ну тобто на папері усе нормально. Проблеми виникають у реальності. У реальності відповідальність за психологічну реабілітацію лежить на самому ветерані. Саме він має зрозуміти, що йому потрібна допомога і по неї звернутись. Ну і наступне питання – звернутись куди? Не меншу проблему складають самі психологи. Їх банально немає. 

Людей, які вміють професійно працювати з травматичним досвідом і допомогти, а не добити клієнта не так і багато. Плюс відсутні документи, які б визначали як саме має проходити психологічна реабілітація військовослужбовців – колишніх та діючих. Тобто кожен терапевт допомагає ветерану так як вважає за потрібне та як вміє.

Це усе призводить до того, що ветеран який потребує допомоги по неї не звертається. Бо в нашій культурі визнавати що тобі потрібна допомога і підтримка – це ж якось не прийнято, правда? Краще героїчно померти не давши нікому можливості тобі допомогти. Це принаймні гордо і красиво (насправді ні).

Недолік тут лише у тому, що проблема то нікуди не дівається і рано чи пізно відбувається вибух. В нашій країні прямо зараз тисячі ветеранів сидять вдома і наближаються кожен до свого вибуху. Олескій Белько лише привернув увагу до цього явища.

До нього були інші. Але далеко не всі з них набули масштабного розголосу у ЗМІ.

• Наприклад, як 24-річний лейтенант ЗСУ в лютому 2017 року в ході конфлікту вбив ножем чоловіка на зупинці громадського транспорту в Києві.

• А в 2018 поліція затримала нетверезого ветерана АТО, який стріляв по людях і кинув у двір житлового будинку дві гранати.

• В травні цього року 49-річний колишній АТОвець після сварки із дружиною погрожував підірвати себе гранатою.

• В середині вересня поточного року тому ветеран АТО під Черніговом поранив ножем кількох осіб та зарізав жінку, після чого намагався покінчити з собою.

Проблема з реабілітацією ветеранів це як зерно яке ви посіяли навесні, щоб зібрати урожай восени. Паростків ще не видно – але вони от-от зійдуть. Цієї проблеми не уникають навіть розвинені країни з величезними бюджетами. То що вже казати про нас?

Крім відсутньої програми обов’язкової декомпресії перед демобілізацією, проблему посилює і відсутність превентивної роботи. Солдатів та офіцерів банально не вчать працювати зі стресом і у травматичних ситуаціях. А психологи у підрозділах через забюрократизованість армії зайняті здебільшого паперовою роботою.

Тому проблема лише збільшується і насіння дасть свої сходи. Олексій Белько не був першим, він просто привернув до себе увагу новин і тисяч киян, які застрягли у заторах. І він точно не буде останнім.

Проблема психологічної реабілітації та попередження психічних розладів у ветеранів та діючих військовослужбовців буде лише наростати і навіть якщо ми з вами винесемо за дужки етичні моменти і те що мова зараз йде про людські життя. То це вийде як мінімум дорого.

Психологічна підтримка і допомога держави коштували б їй значно менше ніж спецоперація із затримання і тимчасова зупинка транспорту у найбільшому місті. Ми зараз тільки починаємо платити ціну за недієздатність армійських психологів і фактичну відсутність відповідальних за реабілітацію ветеранів і її якість.

Міністерство у справах ветеранів уже почало роботу яка частково може зняти ці проблеми. Але це займе час. І поки ця система запрацює і зможе дотягнутися до всіх хто потребує допомоги – стануться нові вибухи в середині квартир і хат по усій Україні, в яких тихо і не просячи про допомогу живуть ветерани.

Вибір редактора

Image

На Донбасі загинув український військовий, є поранені

Російські окупаційні війська знову обстріляли позиції Збройних сил на Донбасі. За минулу добу, 7 грудня, бойовики 10 разів відкривали вогонь по українських війсь

Підписатись

Підпишись якщо хочеш отримувати самі популярні та свіжі новини на свою пошту. Тільки саме популярне та актуальне.